Я живу в гражданском браке. Стоит ли жить гражданским браком?
*
Здравствуйте! Не знаю, права я или не права…. Думаю, что вы поможете мне понять это. В общем, я в гражданском браке со своим молодым человеком. Живу уже давно. Больше года. И, вроде, не жалуюсь. Меня все устраивает. И я не горю желанием ставить штампики в паспортах.
Родители наши переживают на этот счет. Соседи шушукаются и сплетничают…. Устала уже от такого «напора»! Неужели жить вместе по любви, но неофициально – это нечто смертельное или преступное? Мне хотелось бы узнать ваши мнения. Оставляйте их, пожалуйста, в своих комментариях, в своих честных отзывах. Возможно, я смогу найти в них ответ на многие свои вопросы, сумею «разрулить» все свои «непонятки»….
Это мой не первый уже такой брак. Первый закончился довольно неудачно, так как парень попался супер ревнивый. Он не разрешал мне общаться по телефону с друзьями. А на мое восемнадцатилетие вообще «цирк» устроил: посадил на колени к себе и половину торжества никуда от себя не отпускал. Девушки (у меня были только подружки в тот день) веселились сами себе. Но они наблюдали за всем этим, а мне было и неудобно, и стыдно. Потом он звал меня замуж, но я отказалась наотрез. Понимала, что меня ожидает.
Второй брак такого типа меня устроил гораздо больше. И мне не нужны гарантии того, что парень от меня уйдет или убежит. Если судьба сулит расставание, то не спасет отношения ни один штамп и ни один документ! Что делать, если ребенок появится? Я просто поговорю с Кириллом, чтобы он «подарил» ему свою фамилию, вот и все!
Увлеклась я что-то…. Теперь и ваша очередь говорить! Высказывайтесь, рассказывайте, делитесь! Помогите мне в себе разобраться. Дайте мне понять, что я поступаю правильно и не делаю ничего ужасающего! Вы «за или «против» гражданских браков? Жду ваших «весточек», подруги и незнакомки! - Присланы следующие отзывы - ответы…
*
Отзывы. «За и против»:
- Елена: Каждый человек имеет полное право жить так, как хочет жить. Вы – не исключение. Я не считаю, что вы совершили преступление или неправильно поступаете. Живите, если уверены в человеке! Каждой секундой наслаждаться старайтесь. Второй жизни не бывает, уважаемая незнакомка….
- Алла: Живу уже почти три года в гражданском браке. У меня та же ситуация, только «плюс ребенок». Мучаюсь в браке таком, поэтому и до официального не довожу дело. Мы ссоримся. И с мамой его вообще не ладим…. Так хочется ребенка забрать и уехать от такого «супруга»! Но пока не решаюсь. Ведь я Рому из армии ждала, хотела с ним быть. Так и получилось. Но встречаться с парнями и жить с ними – огромнейшая разница! Я всегда об этом догадывалась, но теперь и на себе довелось ощутить. Решать вам…. Жить или не жить. Советы – невероятная ответственность.
- Светлана: Я – «за»! А что думают соседи и прочие люди – неважно. Это я к тому говорю, что всегда нужно жить так, как хочется, а не так, как «диктуют» нравы и предрассудки. С мнением моим вы можете не считаться. Я просто высказалась, так как вы об этом попросили сами! Спросили бы у мамы моей – услышали бы «море не одобрений». Она – женщина «старой закалки».
- Елена: Нужно расписываться! Еще лучше – венчаться в церкви (в костеле). Жаль, что венчание не является «главным» обрядом. Попробуйте совместить и то, и другое. Лишним ничто здесь не будет.
- Марианна: Плохо ничего нет в таком браке! Как у кого получается. Лично я…. Так со второго свидания уже начала жить со своим человеком любимым. А дело все в том, что жили мы совершенно в разных городах. Вот и решили, что «тянуть» с совместным проживанием не обязательно. Пожили год у него. Он в аспирантуру поступил. Переехали ко мне (к моим родителям). Спустя год поженились. Свадьба шикарная была! Хочется снова пережить те эмоции, которые я прожила тогда. Так что все «окейно»! Очень даже! Правда, мой любимый жалеет, что не забрал меня к себе уже на первом свидании. А я вообще жалею, что мы раньше не встретились…. Рассказала я свою историю вкратце для того, чтобы вы поняли, к чему может привести сожительство. Да, сожительство! Потому что гражданский брак – это и есть тот брак, который зарегистрирован официально.
- Ольга: Только официально! А то сделает ребенка и сбежит. Со мной уже такое случалось, так я решила предостеречь женщин от моих собственных ошибок. Пожалуйста, будьте осторожны с мужчинами! Не нужно «таять» от ласковых словечек.
- Полина: Живите! На здоровье! Это ж ваша персональная жизнь, в которую никто не имеет право вмешиваться. В мою вмешалась мама когда – то…. Встречалась с парнем. Встречалась долго (около двух лет). Он решил квартиру снять. Его решение обрадовало меня. Я ждала! Но мама строго – настрого это делать мне запретила. Меня заперли дома. Вы представляете? Вот и я не представляю…. Особенно теперь, когда серьезно повзрослела. Мама просила прощения. И я не смогла не простить ее, ведь она – самый мой родной человек! А с парнем я рассталась. Не видела уже будущего…. Мы с ним встречались тайком, но меня совесть замучила. Я поняла, что необходимо все это прекратить. Сложно, больно, слезно, но я смогла! К чему рассказ от меня такой? Ваша жизнь – это только ваша жизнь! Наслаждайтесь ее моментами, пока она течет, словно журчащий ручеек! Огромного вам счастья!
- Стелла: Привет! А почему бы не пожениться вам? Ведь ты захочешь это сделать, а сейчас просто не готова. Или обжечься боишься. Рискуй! Кто знает…. Может, все будет именно так замечательно, как ты того хотела….. А незарегистрированный брак – это не совсем то, что нужно для счастья женщин.
- Вероника: Гражданский брак – это один из способов узнать человечка получше. То есть, не одного человечка, а друг друга! Жаль, что многие родители этого не понимают. Но на это не всегда стоит внимание свое обращать!
- Анжелика: «За»! Однозначно! С какой такой «радости» я против быть должна? Жизнь – не моя. Я не вправе кого бы то ни было осуждать или обсуждать. Поэтому скажу так: я уважаю людей, которые не боятся жить по собственным правилам! Это круто, что люди такие еще остались! Будь счастлива, пожалуйста! А в каком браке ты отыскала свое счастье – не принципиально! Счастье…. Оно - разнообразное….
I live in a civil marriage. costs whether live civil marriage?
*
Hello! I do not know, I'm right or wrong .... I think you can help me understand this. In general, I am in a civil marriage with her boyfriend. I live a long time. More than a year. And, like, I do not complain. I was happy with everything. And I'm not eager to put a stamp in the passport.
Parents of our experience in this regard. The neighbors whispering and gossip .... Tired already of such a "head"! Really live together for love, but unofficially - is something deadly or criminal? I would like to know your opinion. Leave them, please, in their comments, in their honest feedback. Maybe I can find in them the answer to many of their questions'll be able "razrulit" all their "neponyatki" ....
This is not my first have a marriage. The first ended rather unsuccessfully, since the guy got super jealous. He would not let me talk on the phone with friends. And on my eighteenth birthday do "circus" arranged: planted on his knees to him and half of triumph anywhere from itself did not release. Girls (I had only friends in the day) and have fun yourself. But they were watching all this, and I was uncomfortable and embarrassing. Then he called me to marry, but I flatly refused. I understand that I expect.
The second marriage of this type I have made a lot more. And I do not need assurances that guy away from me leave or flee. If the fate of the parting promise, it will not save the relationship, no stamp and no document! What if the baby appears? I just talk to Kirill that he "gave" him his name, that's all!
I was fascinated by something .... Now it's your turn to speak! Speak, tell, share! Help me to understand myself. Let me know what I doing the right thing and do not do anything horrendous! You "for or" against "civil marriage? Waiting for your "vestochek" friend and stranger! - Sent the following responses - responses ...
*
Reviews. "Pros and cons":
- Elena: Every person has a right to live as he wants to live. You - not the exception. I do not believe that you have committed a crime or incorrectly reported. Live, if you believe in man! Enjoy every second try. Second Life does not happen, dear stranger ....
- Alla: I live in a civil marriage for almost three years. I have the same situation, only "plus a child." I suffer in this marriage, why do not I bring up the official case. We quarrel. And it does not get along with my mother .... So you want a child to pick up and go on such a "wife"! But while I do not dare. After all, I was waiting for Roma from the army, I wanted to be with him. And so it happened. But to meet the guys and to live with them - a huge difference! I always suspected this, but now had a chance to experience for yourself. You decide?. To live or not to live. Tips - an incredible responsibility.
- Svetlana: I - "for"! And they think the neighbors and other people - it does not matter. It I to say that you should always live the way I want to, and not as a "dictate" the habits and prejudices. With my opinion you can not be considered. I just spoke, because you asked about it yourself! Asked to my mother - would hear "the sea is not an endorsement." She - a woman "old school."
- Elena: You must sign! Even better - get married in the church (in the church). It is a pity that the wedding is not the "main" rite. Try to combine and then, and more. Superfluous nothing will not be here.
- Marianne: Poor Nothing in this marriage! As one turns out. I personally?. So with the second date has already started to live with her beloved man. And it all is that we lived in different cities completely. Here and decided to "pull" from living together is not required. He lived a year. He enrolled in graduate school. Moved to me (my parents). A year later, they married. elegant wedding was! I would like to once again relive those emotions that I lived then. So all the "okeyno"! Very much! However, my favorite wishes he had not taken me to him already on the first date. And I do regret that we have not met .... She told me her story in short order, that you understand the consequences of cohabitation. Yes, cohabitation! Because civil marriage - this is the marriage, which was registered officially.
- Olga: only official! And that will make the child and run away. With me it has happened already, so I decided to warn the women from my own mistakes. Please be careful with the men! No need to "melt" from the gentle words.
- Pauline: I Live! To your health! Well this is your personal life, in which no one has the right to intervene. In my mother intervened when - then .... I am dating a man. I met a long time (about two years). He decided to rent an apartment. His decision has pleased me. I waited! But my mother strictly - nastrogo do me banned. I locked up the house. Can you imagine? So I can not imagine .... Especially now, when seriously matured. Mom asked for forgiveness. And I could not forgive her, because she - my most dear person! And I broke up with a guy. Not seen for the future .... We met with him in secret, but my conscience is tortured. I realized that the need to stop all this. Difficult, painful tears, but I could! What a story from me this? Your life - it's only your life! Enjoy its moments until it flows like a babbling brook! Thank you happiness!
- Stella: Hello! Why do not you get married? After all, you want to do it, but for now just is not ready. Or afraid of getting burned. Risk! Who knows?. Maybe it will be so great that you want to ... .. And unregistered marriage - it's not exactly what you want happiness for women.
- Veronica: Civil marriage - is one way to find a better man. That is not a man, and each other! It is a pity that many parents do not understand. But it's not always worth paying attention to her!
- Angelica: "For"! Definitely! What is this "joy" I must be against? Life - not mine. I do not have the right to someone else to judge or discuss. Therefore, I will say this: I respect people who are not afraid to live by their own rules! It's cool that people are still left! Be happy, please! A marriage in which you had found your happiness - does not matter! Happiness?. It - a varied ....
Я живу в цивільному шлюбі. варто чи жити цивільним шлюбом?
*
Вітаю! Не знаю, права я чи не права .... Думаю, що ви допоможете мені зрозуміти це. Загалом, я в цивільному шлюбі зі своїм молодим чоловіком. Живу вже давно. Більше року. І, начебто, не скаржуся. Мене все влаштовує. І я не горю бажанням ставити штампики в паспортах.
Батьки наші переживають із цього приводу. Сусіди перешіптуються і пліткують .... Втомилася вже від такого «напору»! Невже жити разом з любові, але неофіційно - це щось смертельне або злочинне? Мені хотілося б дізнатися ваші думки. Залишайте їх, будь ласка, в своїх коментарях, в своїх чесних відгуках. Можливо, я зможу знайти в них відповідь на багато свої питання, зумію «розрулити» всі свої «непонятки» ....
Це мій не перший уже такий шлюб. Перший закінчився досить невдало, так як хлопець попався супер ревнивий. Він не дозволяв мені спілкуватися по телефону з друзями. А на моє вісімнадцятиріччя взагалі «цирк» влаштував: посадив на коліна до себе і половину торжества нікуди від себе не відпускав. Дівчата (у мене були тільки подружки в той день) веселилися самі собі. Але вони спостерігали за всім цим, а мені було і незручно, і соромно. Потім він кликав мене заміж, але я відмовилася навідріз. Розуміла, що мене чекає.
Другий шлюб такого типу мене влаштував набагато більше. І мені не потрібні гарантії того, що хлопець від мене піде або втече. Якщо доля обіцяє розставання, то не врятує відносини жоден штамп і жоден документ! Що робити, якщо дитина з'явиться? Я просто поговорю з Кирилом, щоб він «подарував» йому своє прізвище, ось і все!
Захопилася я щось .... Тепер і ваша черга говорити! Висловіть свою думку, розповідайте, діліться! Допоможіть мені в собі розібратися. Дайте мені зрозуміти, що я чиню правильно і не роблю нічого жахливого! Ви «за або« проти »цивільних шлюбів? Чекаю ваших «весточек», подруги і незнайомки! - Надіслати такі відгуки - відповіді ...
*
Відгуки. "За та проти":
- Олена: Кожна людина має повне право жити так, як хоче жити. Ви - не виняток. Я не вважаю, що ви вчинили злочин або неправильно робите. Живіть, якщо впевнені в людині! Кожною секундою насолоджуватися намагайтеся. Другий житті не буває, шановна незнайомка ....
- Алла: Живу вже майже три роки в цивільному шлюбі. У мене та ж ситуація, тільки «плюс дитина». Мучуся в шлюбі такому, тому і до офіційно не доводжу справу. Ми сваримось. І з мамою його взагалі не ладнаємо .... Так хочеться дитини забрати і виїхати від такого «чоловіка»! Але поки не наважуюся. Адже я Рому з армії чекала, хотіла з ним бути. Так і вийшло. Але зустрічатися з хлопцями і жити з ними - величезна різниця! Я завжди про це здогадувалася, але тепер і на собі довелося відчути. Вирішувати вам…. Жити або не жити. Поради - неймовірна відповідальність.
- Світлана: Я - «за»! А що думають сусіди та інші люди - неважливо. Це я до того кажу, що завжди потрібно жити так, як хочеться, а не так, як «диктують» звичаї та забобони. З думкою моїм ви можете не зважати. Я просто висловилася, так як ви про це попросили самі! Запитали б у мами моєї - почули б «морі не схвалень». Вона - жінка «старого гарту».
- Олена: Потрібно розписуватися! Ще краще - вінчатися в церкві (в костелі). Шкода, що вінчання не є «головним» обрядом. Спробуйте сумістити і те, і інше. Зайвим ніщо тут не буде.
- Маріанна: Погано нічого немає в такому шлюбі! Як у кого виходить. Особисто я…. Так з другого побачення вже почала жити зі своїм чоловіком коханим. А справа вся в тому, що жили ми абсолютно в різних містах. Ось і вирішили, що «тягнути» з спільним проживанням не обов'язково. Пожили рік у нього. Він в аспірантуру вступив. Переїхали до мене (до моїх батьків). Через рік одружилися. Весілля шикарна була! Хочеться знову пережити ті емоції, які я прожила тоді. Так що все «окейно»! Дуже навіть! Правда, мій улюблений шкодує, що не забрав мене до себе вже на першому побаченні. А я взагалі шкодую, що ми раніше не зустрілися .... Розповіла я свою історію коротко для того, щоб ви зрозуміли, до чого може привести співжиття. Так, співжиття! Тому що цивільний шлюб - це і є той шлюб, який зареєстрований офіційно.
- Ольга: Тільки офіційно! А то зробить дитину і втече. Зі мною вже таке траплялося, так я вирішила застерегти жінок від моїх власних помилок. Будь ласка, будьте обережні з чоловіками! Не потрібно «танути» від ласкавих слів.
- Поліна: Живіть! На здоров'я! Це ж ваша персональна життя, в яку ніхто не має право втручатися. В мою втрутилася мама коли - то .... Зустрічалася з хлопцем. Зустрічалася довго (близько двох років). Він вирішив квартиру зняти. Його рішення порадувало мене. Я чекала! Але мама строго - настрого це робити мені заборонила. Мене замкнули вдома. Ви уявляєте? Ось і я не уявляю .... Особливо тепер, коли серйозно подорослішала. Мама просила вибачення. І я не змогла не пробачити її, адже вона - самий моя рідна людина! А з хлопцем я розлучилася. Чи не бачила вже майбутнього .... Ми з ним зустрічалися таємно, але мене совість замучила. Я зрозуміла, що необхідно все це припинити. Складно, боляче, слізно, але я змогла! До чого розповідь від мене такої? Ваше життя - це тільки ваше життя! Насолоджуйтесь її моментами, поки вона тече, немов дзюрчить струмочок! Величезного вам щастя!
- Стелла: Привіт! А чому б не одружитися вам? Адже ти захочеш це зробити, а зараз просто не готова. Або обпектися боїшся. Ризикуй! Хто знає…. Може, все буде саме так чудово, як ти того хотіла ... .. А незареєстрований шлюб - це не зовсім те, що потрібно для щастя жінок.
- Вероніка: Цивільний шлюб - це один із способів дізнатися чоловічка краще. Тобто, не одного чоловічка, а один одного! Шкода, що багато батьків цього не розуміють. Але на це не завжди варто увагу своє звертати!
- Анжеліка: «За»! Однозначно! З якої такої «радості» я проти бути винна? Життя - не моя. Я не маю права кого б то не було засуджувати або обговорювати. Тому скажу так: я поважаю людей, які не бояться жити за власними правилами! Це круто, що люди такі ще залишилися! Будь щаслива, будь ласка! А в якому шлюбі ти відшукала своє щастя - байдуже! Щастя .... Воно - різноманітне ....